Русская премия 2009 - лауреат Роман Пищальник
Share |

Лавреат «Руської Премійи 2009»

Роман Пищальник
Дустав`им премію за чисту християнську новту його робут, за його руську віру, за книгу "Молитва Русина", за стихы "Муза – дар Божый" и "Письмо далекому Русину", выдані в "Антологійи днишньої русинської лїтературы" в 2009 годі.

Роман Пищальник. Биография. (М.Алмаший)
Молитва Русина. Стихи

Русская премия - Роман Пищальник

Роман Петрович Пищальник родив ся 25 юнія 1974 года у селі Иванівці, што поблизу Мукачева, у фамилії вчительув. Отець му, Петро Пищальник, учитель исторії, быв замістительом директора Мукачівського Вишого профучилища №3. Мати, Світлана Васильовна, учителька исторії. Се од них и дустав син перві уроки русинської исторії. Скончив Роман у Мукачові СШ №5, дале ВПУ №3, пройшов службу у войську.
Як и всі молоді люде днись доста тяжко стає на путичку житя - ниє роботы. Быв и робочим, и барменом, и сторожем, ходив на Чехи стройительом.
Абы удержовати свою родину (жона Світлана, дочка Алша), робив верстатником на Мукачівськьув лижньув фабриці (СП «Фішер-Мукачево»). А коли по роботі мож бы и одпочити, як сам ся сповідать, рукы ся тягнуть ид цирузіі.
Книжочка «Молитва Русина» була першим выходом молодого поета у світ. Може ищи не до кьунця умальовалася літературна концепція поета, може ищи не опреділився у ведучых темах свого творчества, може дагде прослідковує ся неповнота у использованю поетичных форм и структур стихописаня, айбо видиме у сьому хлопцьови головноє: талант, недремлющу Музу, яка не дає спокою и просить ся заявити за себе. Роман чує в собі поклик серця, велику, айбо ищи не розкрыту поетичну потенцію. Вьун чує и видить у собі тоты силы, обы скочити на свого ищи дикого, неопытного, романтичного Пегаса, якый понесе го на поетичный Олімп.
М.Алмашій, Заслуженый учитель Украйины

Роман Пищальник - Молитва Русина

Молитва Русина. Стихи.

 

ПИСЬМО ДАЛЕКОМУ РУСИНУ
Я уп'ю погарчик вина
За тебе, далекый Русине,
Черленого уп'ю, до дна
За жону, доньку авадь сына...
Далеко вд родної зимлі
Судьба тя заверла далеко –
На бузьковuм чорнuм крылі,
Забрала, испрятала. Де ты?
Карпаты ревуть за тобов
Пречистов слезов Синевіра.
У церкви, пуд старов горов,
За тебе узвідує віра...
Што чиниш в далекых краях,
Як жиєш, ци тямиш, ош ко ты?
И журиться небо в плаях,
За тебе ся журять буркуты.
Тебе туй нико не забыв.
За тебе, далекый Русине.
Вернися й возьми из собов
Жону и доньку авадь сына.
Мы уп'еме в'едно вина
За нашу маймилу землицю...
Єдна вна на світі, єдна,
Усяды: и туй, й за границьов!

ТОРОМБЫ*
Коли ищи я быв не дуже грубый,
И даколи ня били реміньом,
Обым быв чесним. Я - закочу губы...
И за тото им урuс лингарьом.
Я нич не слухав, што отець говорить,
Всьо свое зроблю, йому нарубы.
Й теперь, кьой урuс им - бiда ня морить,
А виноваті - мої торомбы!
Но лиш ото усякі в світі знавуть,
Ош лшше пuзно, чим кoй нигда ныіт.
Наб'ю собі торомбы - най страдавуть,
Най знавуть, што м не пuллый чоловік!

*Торомбы = толстые, надутые губы

МОЇ РЯДКЫ - ВТО Я...
Даколи, кой ляжу, я ни годен вснути:
Вирчу ся и кручу, а спаня ни є...
Уд цирузї рукы зачнуть ся тягнути,
И товды на кухни стих ся создає.
Легкі вто годины, ги кой штиль на морю...
У души ми чуство - щастя му имня.
Што на серци маву - най рядкы говорять,
Бо язык мuй - грішник, а рядкы - вто я.

МУЗА - ДАР БОЖЫЙ
Удлитїла Муза, удлитїла -
Майже ся розсердила на ня:
Крылами чудныма злопотїла
Тай лишила свого "легіня"...
Стих ни мож без ниї написати,-
И пювслова в голову ни йде.
Менї тяжко то переживати,
Глядаву і кличу: "Де ты, де?"
Десь ся дїла, добра моя птицьо?
Хоть писмо малоє напиши...
Та, видав. помутнїла "водиця"
У мойюв закалянюв души.
Знаву я: усякій дар - уд Бога.
Видить Ввюн... Заслужиш - подає.
Бо без нього ани до порога,
Так оно на сьому світі є!
Творчости путї - Його просторы,
Моя Муза дниська там жиє.
Я до ниї хоть и через горы
Прийду й зась ми будеме вбає.

ПОДКАРПАТСЬКА ОСІНЬ
Ид Карпатам осінь вже йде золота
Йuв ся в'доперавуть горы-ворота.
Тарканистый пoтuк - златогривый кuнь,
Кочіш го подганять - вігерець-легінь.
Діти йдуть до школы - їм звонок брынить,
Пуд ногами листя море шелестить.
Май студена стала ранішня роса,
Тоншов ся вчинила у вербы коса .
Удлітавуть бузькы - вернуться веснов,
Чорно-білу пісню лишать за собов.
Спати ляже ехо в рубани старуй,
Скрутиться пуд корчом - ты го не вартуй.
Ловгош тягнуть грезна, пахнуть, аж п'янить,
И сливлянка свіжа в блюдо цибинить.
Подкарпатсью керты - яблыка, грушкы,
Повні нима відра, гатішошаркы.
Добра осінь-мати - челядь робuтна,
Свойими руками чинить си хосна.
Было так од віку на мойuв земли.
Хочеш спати файно - з осени стели!

МОЛИТВА РУСИНА
Снігом віхола убілюе ми плечі
И трембітов над Карпатами гуде,
По земли русинськuв Сятый вечuр,
Хвала Богу, вже двотысячный иде.
У капличці запалю я свічку,
Тай помолюся на колінах Творцю
За народ русинськый и за горы вічні,
И за спокій наших праотцюв.

   




Украинский портАл

Bestseller - лучшая литература современности!

Израильский портал НАРОД

Единая Русь

Rambler's Top100


Голосованя
Народные выборы Лауреатов 2021

Мих.Темнов
Серг.Мырдин
Т.Пушинская
В.Салтыков
Кричфалуший
Анна Ц.
Павел Евреш
Домініка Н.
Николае Юга
Вл.Перевалов
Иван Шкиря